Дозволяйте дитині жити емоціями, які в неї з'являються. Підтримуйте щире спілкування, проговорюйте, що те, що зараз відбувається — не назавжди і колись закінчиться. За можливості проводьте разом час, обіймайтеся — це допоможе дитині більше спиратися на вас і відчувати захищеність.
Коли ви будете готові поговорити з дитиною про війну, врахуйте, що базова потреба будь-якої людини — це безпека. Тому підберіть відповідні час і місце для розмови, за можливості зробіть це в безпеці та затишку, коли у вас буде достатньо часу (наприклад, краще не робити цього в дорозі та в поспіху).
Запитайте дитину, як вона розуміє, що таке війна і які в неї наслідки, уважно вислухайте її та доповніть.
Розмовляйте з дитиною відверто, але добирайте прості слова, щоб їй, відповідно до віку, все було зрозуміло. Що молодша дитина, то дозованішою має бути інформація, щоб не перевантажити дитячу психіку
Відповідайте на запитання, які ставить вам дитина
Коли дитина запитує, але ви не маєте відповіді, відверто зізнайтеся, що не знаєте — так ви продемонструєте дитині вашу щирість
Розкажіть дитині, що якщо їй страшно, то це нормальна реакція, адже так організм реагує на небезпеку.
Допоможіть їй накритися ковдрою або одягнути одяг із капюшоном, теплий, м'який — нехай дитина вибере сама. Покажіть їй техніки, які допомагають заспокоїтися в ситуаціях, які ми не можемо контролювати. Наприклад: «Коли летить ракета, неможливо силою думки зупинити її, як би ми не намагалися, але ми можемо керувати своїм диханням». Запропонуйте дитині подихати, зробити вдих і видих. «Ми контролюємо свої ноги та руки, можемо пострибати вгору чи вниз, сильніше чи слабше. Це вирішуємо ми». Можна запропонувати їй обійняти себе руками або поплескати по ногах, плечах, голові, стиснути й розтиснути пальці
Переконайтеся, що дитина знає, що робити, якщо вам доведеться розлучитися
За необхідності допоможіть їй запам'ятати домашню адресу, телефон, ім'я, прізвище, а також контакти людини, з якою можна буде зв'язатися в разі небезпеки. Пограйте в гру «п'яти пальців» — коли кожен палець відповідає людині, до якої вона зможе звернутися, якщо загубиться або заблукає (вчителька, родичі, сусіди, брат, сестра, друзі). Дітям молодшого віку достатньо запам'ятати своє повне ім'я, адресу та імена батьків
Попередьте дитину про те, що вона може побачити покалічених людей або тварин
Проговоріть, що вона може побачити дорослих і дітей із протезами рук і ніг або без кінцівок. Також зазначте, що є ймовірність побачити смерть людей або тварин. Завдання - не налякати дитину, а говорити про реальні речі та заздалегідь розпізнавати й проживати свої емоції «тут і зараз»
Якщо виникає тілесне напруження, то дитині потрібно побігати, пострибати, покричати
Маленькій дитині запропонуйте висловити свої емоції та стан через пластилін, глину, тісто, кінетичний пісок, масляну крейду. Це знімає тривогу, агресію і повертає відчуття контролю. Нехай малює і ліпить усе, що хоче, навіть якщо малюнки здаються вам жахливими
Для поліпшення емоційного стану запропонуйте малюкові спільне заняття:
- зробити аплікації (розірвати руками кольоровий папір і приклеїти колаж)
- розмальовувати мандали, обвести свої долоні, стопи та розмальовувати їх
- зробити дихальні вправи (надути кульки або мильні бульбашки, дути на листя з дерев)
- зробити оберіг із ниток і тканини
- купатися, грати у воді та з піском
- обійматися і давати будь-який приємний дитині тілесний контакт
Підлітку можна запропонувати зайнятися орігамі, бісером, вишиванням, в'язанням або чимось іще, що раніше йому подобалося
Авторка:
Наталія Ідрісова, психолог платформи онлайн психотерапії Meclee
Якщо вас, як батьків, щось лякає в поведінці дитини, то проконсультуйтеся з фахівцем.